Деякі правові позиції, щодо питань,
що виникають із кредитних правовідносин, Договорів застави автотранспорту, а
саме досудової процедури звернення Банківськими установами (надалі Кредиторами,
Заставодержателями) до власників транспортних засобів (надалі майнових
поручителів, заставодавців), із вимогами про звернення стягнення
на предмет застави (транспортний засіб), в рахунок погашення заборгованості за основним
зобов’язанням - кредитним договором, при умові, якщо згідно умов
укладеного Договору застави автотранспорту сторони дійшли згоди про
реєстрацію обтяження Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про заставу» (надалі ЗУ «Про
заставу»), застава - це
спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор
(заставодержатель) має право в разі невиконання боржником
(заставодавцем)
забезпеченого заставою
зобов'язання одержати задоволення з
вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає на
підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про заставу», заставою може
бути забезпечена будь-яка дійсна
існуюча вимога, що випливає з договору
позики, кредиту, тощо, а тому застава має похідний
характер від забезпеченого нею зобов'язання.
У відповідності до ст. ст. 12 та 13
ЗУ «Про заставу», у договорі застави
визначаються суть, розмір
та строк виконання зобов'язання,
забезпеченого заставою, опис
предмета застави, а також інші
умови, відносно яких за заявою однієї
із
сторін повинна бути досягнута угода.
Договір
застави повинен бути укладений у письмовій формі.
У випадках, коли предметом застави є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації,
договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на
підставі відповідних правовстановлюючих документів.
Заставодержатель набуває право звернення
стягнення на предмет застави, відповідно до ст. 20 вище
вказаного Закону, в разі,
якщо в момент
настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого
заставою, воно не буде виконано.
За рахунок заставленого майна
заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному
обсязі, що визначається
на момент фактичного задоволення, включаючи проценти,
відшкодування збитків,
завданих прострочкою виконання (а у
випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання
заставленого майна.
Відповідно, Закон України «Про
забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», є спеціальним
матеріальним законом, щодо правового
регулювання обтяжень рухомого майна,
встановлених з метою
забезпечення виконання зобов’язань.
Статтею 1 Закону України «Про
забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий
режим регулювання обтяжень рухомого
майна, встановлений з метою
забезпечення виконання зобов’язань, а
також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав
юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно
до ст.11 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»,
реєстрація обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі обтяжень
рухомого майна (надалі Державний реєстр)
в порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ч.3 ст. 24 даного Закону, обтяжувач
(Кредитор, Заставодержатель, Банк), який
ініціює звернення стягнення
на предмет забезпечувального обтяження,
зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення
зареєструвати в Державному реєстрі
обтяжень рухомого майна, відомості про звернення стягнення на предмет
обтяження.
Відповідно
до ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог
кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач,
який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального
обтяження в позасудовому порядку,
зобов'язаний надіслати боржнику
та іншим обтяжувачам, на користь яких
встановлено зареєстроване обтяження, письмове
повідомлення про порушення
забезпеченого обтяженням
зобов'язання. Повідомлення надсилається
одночасно з реєстрацією в Державному
реєстрі відомостей про звернення
стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Отже, після укладення письмового договору
застави автотранспорту, між Банком (Кредитором, Заставодержателем) та власником предмету застави -
транспортного засобу (майновим поручителем, заставодавцем), даний договір
нотаріально посвідчується та зазвичай у
відповідності до умов його, відомості про укладення Договору до 2004р. реєструвались в Державному реєстрі застав. Однак в зв’язку із
прийняттям та набранням законної сили Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Державний реєстр застав перестав існувати, в замін
його був створений новий реєстр - Державний
реєстр обтяжень рухомого майна. В зв’язку з цим, Банк як обтяжував, вже вносив
запис про обтяження на предмет застави лише в даний Державний
реєстр обтяжень рухомого майна.
Коли запис про обтяження внесено, в
даному Реєстрі він зберігається на протязі 5-ти років, зі спливом даного строку, запис автоматично зникає, і Банк
повинен його поновити.
Після внесення відповідного запису про
обтяження на предмет застави, Банк, в разі неналежного виконання Боржником основного зобов’язання (наприклад виникнення заборгованості за
кредитним договором), набуває права на звернення стягнення на предмет застави у
рахунок погашення заборгованості за
кредитним договором. При цьому, Банк має дотримуватись відповідної
досудової процедури - порядку звернення з вимогою про стягнення на предмет забезпечувального
обтяження. Насамперед зобов’язаний
зареєструвати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис про звернення стягнення на заставне
майно, після чого одночасно із реєстрацією даного запису письмово повідомити
про це власника предмета
забезпечувального обтяження - Заставодавця.
А при
зверненні в суд із вимогою про звернення стягнення на заставне майно, Банк зобов’язаний надати ще і
витяг з даного Державного
реєстру, який би засвідчив про
наявність у ньому вказаного запису про звернення стягнення на предмет застави –
транспортний засіб.
Примітка:
- в разі недотримання Банком форми нотаріального посвідчення Договору
застави автотранспорту, є підстави для визнання договору застави - нікчемним.
- недотримання Банком процедури звернення стягнення на предмет застави, дає
підстави у відмові у задоволенні позовних вимог Банку.
