Інститут Права

Відеоконсультації.

Admin9964 — Tue, 14 Jan 2014 09:31:51 GMT

Процесуальні строки

Боротьба з колекторами

Правовий семінар на підтримку Євромайдану

Як поводити себе при затримані міліцією

Адміністративне затримання

Як поводити себе коли Вас все таки доставили у відділок

Обмеження виїзду за межі України

Обмеження виїзду за межі України (частина 2)

Як не втратити майно через борги?

Блог голови організації І.Парубія

Admin9964 — Tue, 27 Aug 2013 14:00:50 GMT

Голову Тернопільської обласної громадської організації «Інститут права» Парубія Івана Миколайовича 21 серпня 2013 року прийнято у члени Регіональної ради підприємців при Тернопільській ОДА.

21серпня 2013 року відбулось засідання Регіональної ради підприємців Тернопільської області при Тернопільській обласній державній адміністрації (надалі Рада підприємців).

На засідання Ради підприємців були запрошені та взяли участь Демчук Є.І. (заступник начальника головного управління економіки Тернопільської ОДА), Парій М.П. (начальник відділу представництва у Львівській, Тернопільській та Хмельницькій областях Держпідприємництва України), Сурков М.М. (начальник відділу головного управління економіки Тернопільської ОДА).

Засідання Ради підприємців відкрив голова Ради Ворко Ю.Є.

Рада підприємців заслухала інформацію Демчука Є.І. про заходи Тернопільської обласної державної адміністрації на виконання Закону України «Про адміністративні послуги» щодо забезпечення діяльності в Тернопільській області Центрів надання адміністративних послуг населенню.

Голова Ради підприємців Ворко Ю.Є. проінформував присутніх про підсумки роботи Регіональної ради підприємців за I півріччя та план роботи на II півріччя 2013 року.

Радою підприємців розглянуто питання про прийом нових членів до складу Ради підприємців. За одноголосним рішенням Ради в члени Регіональної ради підприємців при Тернопільській ОДА прийнято голову Тернопільської обласної громадської організації «Інститут права» Парубія Івана Миколайовича.

Правові позиції.

Admin9964 — Mon, 19 Aug 2013 12:57:47 GMT

ВІДМІННІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ВІД ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

Admin9964 — Mon, 04 Mar 2013 15:05:49 GMT

Статтею 202 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, яким є земельна ділянка це офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011 затверджено Положення про Держземагентство, відповідно до якого держземагенство є органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру та державну реєстрацію прав на земельні ділянки. Водночас, відповідно до Указу Президента України від 05.10.2011 № 965/2011, який набрав чинності з 01.01.2013, повноваження Держземагенства в частині державної реєстрації прав на земельні ділянки припинилося. З 2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки здійснює Укрдержреєстр, повноваження якого закріплено в Положенні, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 № 401/2011. Тобто, Державний земельний кадастр функціонує паралельно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Взаємодію органів державної реєстрації прав та органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Законом України "Про Державний земельний кадастр". В Державному земельному кадастрі міститись інформація про земельну ділянку, так би мовити "технічна інформація", а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - вся інформація про речові права на земельні ділянки. Відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та статті 28-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.02.2012 № 118 «Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав». Вказаною постановою затверджено Порядок надання інформації про зареєстровані земельні ділянки органу державної реєстрації прав та про зареєстровані речові права на земельні ділянки органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та Порядок надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу державної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів). Право власності та інші речові права на земельну ділянку, які виникли до 01 січня 2013 року, можна зареєструвати в реєстраційній службі за місцезнаходженням нерухомості. У разі, якщо немає наміру вчиняти дії з земельною ділянкою, державна реєстрація прав у єдиному Державному реєстрі прав проводиться за бажанням власника чи користувача. Відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав, фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита за проведення державної реєстрації прав, які виникли та були зареєстровані до 1 січня 2013 року. Якщо ж із земельною ділянкою будуть вчинятись нотаріальні дії, державна реєстрації прав на неї проводиться безпосередньо нотаріусом одночасно із вчиненням таких дій, без попереднього та подальшого звернення до реєстраційної служби. Новостворена земельна ділянка (з 01 січня 2013 року) спочатку проходить державну реєстрацію в органах земельних ресурсів. У ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Лише наявність державної реєстрації створює презумпцію законності права на нерухоме майно для власника. Без такої реєстрації відносини, пов’язані з обігом земельних ділянок в Україні, державою не визнаються і знаходяться поза межами правового регулювання.

Законодавчі зміни у порядку підтвердження факту народження дитини

Admin9964 — Mon, 04 Mar 2013 14:46:28 GMT

09 січня 2013 року постановою Кабінету Міністрів України № 9 було затверджено Порядок підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я.

Цей порядок визначає процедуру підтвердження медичною консультаційною комісією факту народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров'я у разі, коли таким закладом не проводився огляд жінки та дитини.

Порядок утворення комісії та положення про неї затверджуються Міністерством охорони здоров’я.

Комісія розглядає питання щодо підтвердження факту народження дитини за письмовою заявою жінки, яка народила дитину, або її чоловіка, родичів, інших осіб, представника служби у справах дітей.

Заявник не пізніше одного тижня з імовірного дня народження дитини поза закладом охорони здоров'я, факт народження якої потребує підтвердження, подає комісії такі документи: письмову заяву (у довільній формі); паспорт або інший документ, що посвідчує особу; обміну карту пологового будинку або виписку з медичної карти амбулаторного хворого за формою відповідно № 113/о або 027/о, затвердженою МОЗ; результати аналізів; копію картки виклику медичної швидкої допомоги за формою № 109/о, або інші документи, які підтверджують надання медичної допомоги жінці у зв'язку з пологами.

Рішення про підтвердження факту народження дитини приймається у разі, коли імовірна дата пологів жінки збігається з вірогідним віком дитини, або наявності довідки про генетичну спорідненість між жінкою, яка народила дитину поза закладом охорони здоров'я, та дитиною.

За результатами аналізу документів, комісія не пізніше десяти календарних днів з моменту їх отримання приймає рішення про підтвердження або відмову у підтвердженні факту народження дитини та складає висновок.

Після підтвердження факту народження дитини заклад охорони здоров'я, під наглядом якого перебуває дитина, видає на підставі висновку комісії заявникові медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу за формою № 103-1/о затвердженою МОЗ, яка є підставою для проведення державної реєстрації народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Слід згадати, що прийнятим Верховною радою України Законом України «Про внесення змін до статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану», який набрав чинності 4 жовтня
2011 року, встановлено позасудовий механізм підтвердження таких
фактів.

Відповідно до вказаного Закону у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я документ про факт народження дитини заклад охорони здоров’я видає за умови проведення обстеження матері та дитини. Якщо такий огляд не здійснювався, факт народження дитини підтверджує медична консультаційна комісія.

Виключно у разі неможливості медичною консультаційною комісією
відповідного закладу охорони здоров'я встановити факт народження
дитини певною жінкою, дане питання буде предметом розгляду суду у
порядку окремого провадження, який регламентовано розділом IV
Цивільного процесуального кодексу України.

Наведений Закон сприяє належній реалізації прав дитини та запобіганню випадків шахрайства, викрадення та торгівлі дітьми. Крім того, норми Закону забезпечують своєчасність державної реєстрації народження та отримання сім’ями з дітьми допомоги у зв’язку з народженням дитини.

Правові позиції у сфері кредитних правовідносин

Admin9964 — Tue, 26 Feb 2013 10:45:44 GMT

Деякі правові позиції, щодо питань, що виникають із кредитних правовідносин, Договорів застави автотранспорту, а саме досудової процедури звернення Банківськими установами (надалі Кредиторами, Заставодержателями) до власників транспортних засобів (надалі майнових поручителів, заставодавців), із вимогами про звернення стягнення на предмет застави (транспортний засіб), в рахунок погашення заборгованості за основним зобов’язанням - кредитним договором, при умові, якщо згідно умов укладеного Договору застави автотранспорту сторони дійшли згоди про реєстрацію обтяження Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про заставу» (надалі ЗУ «Про заставу»), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що випливає з договору позики, кредиту, тощо, а тому застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 12 та 13 ЗУ «Про заставу», у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із
сторін повинна бути досягнута угода.

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, відповідно до ст. 20 вище вказаного Закону, в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна.

Відповідно, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», є спеціальним матеріальним законом, щодо правового регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлений з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (надалі Державний реєстр) в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч.3 ст. 24 даного Закону, обтяжувач (Кредитор, Заставодержатель, Банк), який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Отже, після укладення письмового договору застави автотранспорту, між Банком (Кредитором, Заставодержателем) та власником предмету застави - транспортного засобу (майновим поручителем, заставодавцем), даний договір нотаріально посвідчується та зазвичай у відповідності до умов його, відомості про укладення Договору до 2004р. реєструвались в Державному реєстрі застав. Однак в зв’язку із прийняттям та набранням законної сили Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Державний реєстр застав перестав існувати, в замін його був створений новий реєстр - Державний реєстр обтяжень рухомого майна. В зв’язку з цим, Банк як обтяжував, вже вносив запис про обтяження на предмет застави лише в даний Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Коли запис про обтяження внесено, в даному Реєстрі він зберігається на протязі 5-ти років, зі спливом даного строку, запис автоматично зникає, і Банк повинен його поновити.

Після внесення відповідного запису про обтяження на предмет застави, Банк, в разі неналежного виконання Боржником основного зобов’язання (наприклад виникнення заборгованості за кредитним договором), набуває права на звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому, Банк має дотримуватись відповідної досудової процедури - порядку звернення з вимогою про стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Насамперед зобов’язаний зареєструвати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис про звернення стягнення на заставне майно, після чого одночасно із реєстрацією даного запису письмово повідомити про це власника предмета забезпечувального обтяження - Заставодавця.

А при зверненні в суд із вимогою про звернення стягнення на заставне майно, Банк зобов’язаний надати ще і витяг з даного Державного реєстру, який би засвідчив про наявність у ньому вказаного запису про звернення стягнення на предмет застави – транспортний засіб.

Примітка:

- в разі недотримання Банком форми нотаріального посвідчення Договору застави автотранспорту, є підстави для визнання договору застави - нікчемним.

- недотримання Банком процедури звернення стягнення на предмет застави, дає підстави у відмові у задоволенні позовних вимог Банку.

Kонтактна інформація

Admin9964 — Thu, 21 Feb 2013 10:45:13 GMT

Наша адреса:

46009, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Чумацька, будинок 27, офіс 13

Номера телефону:

(0352) 55-17-17

098-014-70-02

097-437-67-59

Адрес електронної скриньки:

Parubii@ukr.net

IParubii@mail.ru

Переглянути Чумацька вул., 27 на карті більшого розміру

Права та обов'язки членів

Admin9964 — Tue, 12 Feb 2013 02:56:19 GMT

Права та обов'язки членів Організації

1. Члени Організації мають право:

1.1. брати участь у діяльності Організації, якщо така діяльність не суперечить цьому Статуту та програмам затвердженим Загальними зборами Організації;

1.2. обирати і бути обраним у керівні органи Організації;

1.3. передавати майно, кошти та інші матеріальні цінності у власність Організації та отримувати звіт про використання зазначеного майна, коштів та цінностей;

1.4. вносити на розгляд органів управління Організації пропозиції щодо поліпшення діяльності Організації та усунення недоліків у його роботі;

1.5. вносити на розгляд Загальних зборів Організації зміни і доповнення до Статуту Організації та/або пропонувати викладення Статуту Організації у новій редакції;

1.6. добровільно вийти з Організації, без пояснення мотивів виходу, за поданою власно письмовою заявою, в порядку, встановленим цим Статутом;

1.7. бути членами інших громадських організацій;

1.8. брати участь у роботі Організації, зокрема на конференціях і зустрічах, які проводить Організація;

1.9. пропонувати включення будь – яких питань, що входять у коло статутних завдань Організації, до порядку денного для розгляду їх на засіданнях Загальних зборів членів Організації;

1.10. звертатися до керівних органів Організації щодо захисту своїх інтересів;

1.11. користуватись в межах Організації всіма видами допомоги безкоштовно;

1.12. користуватись матеріальною та правовою підтримкою Організації, всіма її інформаційними джерелами, реалізовувати інші права, що випливають із діяльності Організації.

1.13. сплачувати щомісячні внески попередньо за визначений членом період часу.

1.14. Члени Організації також можуть мати інші права, передбачені чинним законодавством України, Статутом іншими внутрішніми документами Організації.

2. Члени Організації зобов'язані:

2.1. в своїй діяльності керуватися цим Статутом та Положенням про членство, іншими внутрішніми документами Організації, Законом України «Про громадські об'єднання», іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність громадських організацій, виконувати та дотримуватись рішення Загальних зборів та інших керівних органів Організації;

2.2. брати активну участь у роботі Організації;

2.3. поважати права та законні інтереси інших членів Організації;

2.4. виконувати рішення керівних органів Організації, прийнятих в межах їх компетенції;

2.5. сприяти проведенню заходів, здійснюваних Організацією;

2.6. пропагувати цілі і завдання Організації;

2.7. усіляко сприяти виконанню статутних завдань Організації;

2.8. дбайливо ставитись до майна Організації;

2.9. своєчасно сплачувати вступний та членські внески;

2.10. нести інші обов'язки, передбачені чинним законодавством України, Статутом та іншими внутрішніми документами Організації.

Умови вступу

Admin9964 — Tue, 12 Feb 2013 02:54:52 GMT

1 Членство в Організації

1.1. Членство в Організації будується на принципах добровільного членства.

1.2. Членство в Організації може бути індивідуальним, колективним та почесним.

1.3. Членами Організації можуть бути:

1.3.1. фізичні особи – індивідуальне членство, що досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і визнають Статут Організації, своєчасно сплачують членські внески підтримують мету та завдання Організації, надають матеріальну підтримку Організації або іншою активною діяльністю сприяють у встановленому порядку реалізації мети та завдань Організації і є фіксованими членами Організації;

1.3.2. трудові колективи підприємств, установ, організацій – колективне членство. Колективними членами Організації можуть бути трудові колективи підприємств, установ, організацій, які визнають цей Статут, а також мету та завдання. Відносини Організації і колективних членів будуються на договірних засадах. Колективні члени реалізують свої права та обов’язки через своїх представників.

1.4. Державні службовці, викладачі-правники, судді, адвокати, нотаріуси, науковці політичні або громадські діячі та інші особи, які привносять значний вклад в розвиток юриспруденції та/або значний вклад в розвиток самої Організації мають можливість отримати звання почесного члена.

1.5. Звання почесного члена Організації присвоюється особам рішенням Ради Організації.

1.6. Членами Організації є його засновники та інші особи, прийняті до Організації відповідно до Статуту.

1.7. Особи, які бажають приєднатися до Організації, приймаються в члени:

1.7.1. на підставі особисто поданої письмової заяви (для фізичних осіб);

1.7.2. на підставі письмової заяви і протоколу про таке рішення (для колективного членства).

1.8. Члени Організації зобов’язані брати участь в роботі Організації, виконувати цей Статут і рішення керуючих органів Організації.

1.9. Статус члена Організації підтверджується посвідченням установленого зразка, яке затверджується Радою Організації. При необхідності член Організації може отримати довіреність на право діяти від імені і в інтересах Організації.

1.10. Для виконання окремих функцій Рада Організації може утворювати апарат з числа найманих працівників, які не обов’язково повинні бути членами організації. На працівників апарату поширюється законодавство про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування.

1.11. Члени Організації мають рівні права та обов’язки, крім тих, щодо яких є обмеження, визначені Статутом та Положеннями Організації.

1.12. Члени Організації можуть бути членами інших громадських об'єднань.

2 Порядок прийняття до Організації

2.1. Прийняття у члени Організації здійснюється на підставі письмової заяви заявника (фізичної особи, яка виявила бажання вступити до Організації – для індивідуального членства, та представника, уповноваженого колективом підприємств, установ, організацій – для колективного членства) на ім'я Голови Організації.

2.2 До заяви додається документи, які підтверджують сплату вступного, щомісячного членського внеску та фотокартка особи, яка бажає вступити у члени Організації, розміром 3х4 см., а також копію документа, що посвідчує особу (паспорт) та реєстраційний номер облікової картки платника податку.

2.3. Заява за встановленою формою з доданими документами надсилається рекомендованим листом або подається до Ради Організації особисто. Для прискорення розгляду заяви заявник може додатково надіслати заповнену заяву електронною поштою.

2.4. Усі питання, пов'язані з прийняттям у члени Організації, вирішуються Радою Організації.

2.5. Рада приймає рішення про прийняття або відмову у прийнятті до Організації у місячний термін з дати подання заяви до Організації.

2.6. Рішення Ради про відмову у прийнятті до Організації має бути мотивованим. Таке рішення може бути оскаржене заявником до Загальних зборів. Рішення Загальних зборів є остаточним.

2.7. У разі прийняття рішення про відмову заявника у прийнятті у членів Організації кошти, сплачені в якості вступного та першого місячного членського внеску, повертаються.

2.8. Після винесення Радою рішення про прийняття особи до складу членів Організації, новому члену Організації видається посвідчення (картка) члена організації. Форма та зміст посвідчення (картки) члена організації затверджується Радою.

2.9. У випадку втрати посвідчення (картки) члену Організації, за його письмовою заявою, видається дублікат посвідчення (картки) з відміткою "Дублікат".
За видачу дублікату посвідчення (картки) справляється плата, розмір якої встановлюється Радою.

3 Облік членів

3.1. Облік членів Організації здійснюється Радою або Секретарем, що обирається Загальними зборами.

3.2. Рада забезпечує можливість ведення електронного обліку членів згідно затвердженої форми.

4 Припинення членства в Організації

4.1. Припинення членства в Організації відбувається:

4.1.1 за власним бажанням, на підставі письмової заяви, поданої до органу, що здійснив прийом, після повернення Організації майна чи коштів, отриманих у тимчасове користування;

4.1.2. через несплату членських внесків;

4.1.3. у примусовому порядку за порушення Статуту Організації на підставі рішення Ради Організації.

4.2. Припинення колективного членства Організації:

4.2.1. за письмовою заявою та рішенням колективу організації;

4.2.2. в разі ліквідації юридичної особи.

4.3. Особа, яка бажає вийти зі складу членів Організації подає відповідну заяву. В такому випадку припинення членства за власним бажанням здійснюється протягом 30 календарних днів, але не пізніше дня наступного засідання Ради, з моменту подання заяви.

4.4. У разі добровільного припинення членства в Організації особа має право повторно вступити до Організації на умовах, передбачених Статутом Організації та цим Положенням.

4.5. Особу може бути виключено зі складу членів Організації на підставі рішення Ради за поданням Голови Організації, при наявності однієї з нижче перерахованих підстав:

4.5.1. вчинення членом Організації дій, що суперечать статутним завданням Організації та істотно погіршують стан Організації, її репутацію або репутацію Членів Організації;

4.5.2. якщо член Організації не бере участі в її діяльності, не виконує статутних обов'язків та обов'язків члена Організації, порушує Статут, а також не виконує рішень Ради, Загальних зборів, Голови Організації, які є обов'язковими для всіх членів Організації.

4.6. Рішення про примусове виключення члена з Організації приймається простою більшістю голосів членів Ради Організації.

4.7. Виключення члена з Організації позбавляє його права на повторний вступ до Організації протягом 3 (трьох) років.

4.8. Членство в Організації припиняється із спливом одного місяця після останньої сплати щомісячного членського внеску, але не раніше прийняття рішення Радою.

4.9. У разі припинення членства за власним бажанням, виключення члена з Організації або припинення членства у зв’язку з несплатою внесків майно та кошти (у тому числі внески), передані таким членом Організації, поверненню не підлягають.

4.10. У разі добровільного припинення членства в Організації, виключення члена з Організації або припинення членства у зв’язку з несплатою внесків, Рада забезпечує своєчасне внесення відповідних зміни до реєстру членів.

Зразок заяви індивідуального для вступу у члени

Додаткова інформація (додаток до заяви)

Керівні органи

Admin9964 — Tue, 12 Feb 2013 02:48:09 GMT

УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ

1. Статутні органи організації:

- Загальні збори членів Організації;

- Рада;

- Ревізійна комісія.

2. Вищий орган управління.

2.1. Вищим органом управління Організації є Загальні збори членів Організації (далі – Збори), участь у якій беруть члени Організації або їхні представники. Чергові Збори скликаються не рідше одного разу на 2 роки. Позачергові Збори можуть бути скликані Радою, або Головою Ради, або не менш як 1/3 членів Організації у випадку, коли ініціатор скликання вважає, що Збори повинні розглянути і вирішити питання, що має важливе значення для діяльності Організації. Про скликання чергових чи позачергових Зборів Рада повідомляє членів Організації рекомендованим листом або електронною поштою або в засобах масової інформації не пізніше як за 10 днів до дати початку роботи Зборів. Повідомлення про Збори повинно містити:

- дату та час її проведення;

- адресу та місце проведення;

- порядок денний;

- порядок реєстрації членів.

2.2. До скликання Зборів членам повинна бути надана можливість ознайомлення з усіма документами, пов’язаними з порядком денним Зборів.

2.3. Головуючий на Зборах зобов’язаний поставити на голосування першим питання про доповнення до порядку денного Зборів, якщо така письмова вимога надійшла в період між оголошенням про скликання та початком роботи Зборів.

2.4. Збори вважаються правомочними за умови, якщо в їх роботі беруть участь не менше двох третин членів Організації. Голосування може бути відкритим або таємним, яке визначається на початку проведення Зборів. Під час голосування на Зборах кожен член має один голос.

2.5. Рішення Зборів приймається простою більшістю голосів присутніх членів Організації, якщо інше не передбачено цим Статутом та самими Зборами. Кожне попереднє рішення Зборів можуть відмінити наступні Збори Організації.

2.6. До виключної компетенції Зборів належить:

- прийняття Статуту, внесення до нього змін і доповнень та/або викладення Статуту у новій редакції, за умови якщо за це проголосують більш ніж 3/4 від присутніх членів Організації;

- визначення основних напрямів діяльності Організації та затвердження звітів про їх виконання;

- реалізує право власності на кошти та майно Організації;

- заслуховування звітів керівників статутних органів щодо результатів цільового використання коштів і майна Організації;

- прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію Організації, за умови якщо за це проголосують більш ніж 3/4 присутніх членів на Зборах Організації;

- обрання голови та складу ліквідаційної комісії;

- дає оцінку діяльності керівників статутних органів Організації;

- визначення кількісного складу статутних органів Організації;

- обрання та переобрання Голови Організації, заступника голови Організації, кількісного та персонального складу Ради, голови та складу Ревізійної комісії терміном на 5 років;

- обрання секретаря Зборів терміном на 5 років або на кожне засідання окремо;

- розглядає будь-які інші питання стосовно діяльності Організації.

2.7. Збори мають право делегувати Раді Організації окремі повноваження для вирішення питань, що входять до виключної компетенції Зборів або наділити правом прийняття окремих рішень, крім повноважень які делеговані установчими зборами Організації.

2.8. Рішення Зборів оформляються протоколами. Протокол Зборів повинен бути оформлений в термін не пізніше п’яти робочих днів з дати закінчення роботи Зборів. Протокол підписується Головою Організації, а у разі його відсутності заступником голови Організації, секретарем Зборів. Оригінал протоколу після його оформлення зберігається виключно у Голови Організації.

3. Керівні органи управління Організації.

3.1. Керівним органом управління Організації в період між Зборами Організації є Рада, що обирається один раз на 5 років під час проведення Зборів Організації. Рада Організації на свої засідання збирається по мірі необхідності, але не рідше одного разу в півроку, і правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутня більшість членів Ради. Рішення на засіданнях Ради приймаються простою більшістю голосів членів Ради, присутніх на засіданні, якщо інше не встановлено цим Статутом або самою Радою. Кількісний склад Ради визначається Зборами Організації. За посадами в склад Ради Організації входять: Голова Організації, заступник голови Організації.

3.2. Рада уповноважена вживати всіх необхідних заходів із метою реалізації мети та завдань Організації, втілення в життя рішень Зборів, а також вирішувати інші питання, якщо вони не належать до виключної компетенції Зборів.

3.3. Рада Організації підконтрольна та підзвітна Зборам.

3.4. До компетенції Ради відноситься:

- підготовка питань на розгляд Зборів та проектів їх рішень;

- затвердження внутрішніх актів Організації (положень, інструкцій тощо);

- затвердження зразків печатки, штампу, Положення про символіку Організації, її опис та зображення;

- прийняття рішення про прийом в члени Організації та виключення з членів Організації;

- приймає від членів Організації заяви, звернення тощо до органів місцевого самоврядування, домагається реалізації висунутих вимог і пропозицій;

- визначення розмірів та термінів сплати членських внесків;

- затвердження внутрішньої структури Організації, вирішення інших питань, що винесені на порядок денний засідання Ради Головою Ради або не менш як двома третинами членів Ради. Рішення Ради оформляються протоколами та обов’язково підписуються тільки Головою Ради Організації.

3.5. Рада може делегувати Голові Ради Організації окремі повноваження для вирішення питань, що входять до компетенції Ради. Збори можуть наділити Голову Організації повноваженнями для вирішення конкретних питань.

4. Голова Організації.

4.1. Вищою посадовою особою Організації є Голова Організації (одноособовий керівний орган управління Організації). Голова Організації обирається Зборами строком на 5 роки та здійснює керівництво поточною діяльністю Організації у період між Зборами та засіданнями Ради. Голова Організації очолює Раду та головує на її засіданнях.

4.2. Голова Організації самостійно вирішує всі питання діяльності Організації, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів та Ради Організації.

4.3. Голова Організації підконтрольний та підзвітний Зборам Організації та підзвітний Раді Організації. З виконання повноважень, які делеговані Голові Організації Радою Організації, він підконтрольний Раді Організації.

4.4. До компетенції Голови Організації належить:

- здійснює загальне керівництво поточною діяльністю Організацією в межах своєї компетенції та підготовку питань, які підлягають розгляду Радою;

- визначає організаційну структуру (апарат) Організації, призначає працівників та укладає з ними трудові контракти;

- головує на засіданнях Зборів та Ради і підписує їх протоколи;

- організовує роботу апарату і несе персональну відповідальність за її ефективність;

- затверджує внутрішні документи Організації, які не відносяться цим Статутом до затвердження іншими органами управління Організації;

- розробляє та пропонує перспективні плани розвитку Організації;

- підписує від імені Організації фінансові та інші документи;

- представляє Організацію, як юридичну особу, у цивільно-правових відносинах, підписує договори та угоди;

- видає доручення (довіреність) членам Ради та працівникам Організації на здійснення юридично значимих дій;

- репрезентує та представляє Організацію у зносинах з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями не залежно від форм власності, окремими громадянами, громадськими об’єднаннями;

- здійснює інші повноваження, що випливають з цього Статуту.

4.5. Голова Організації виконує свої обов’язки до переобрання. В разі відсутності Голови Організації його повноваження здійснює заступник голови Організації, що обирається Зборами Організації з членів Організації.

4.6. Голова Організації у межах своєї компетенції видає накази та розпорядження, які обов’язкові до виконання всіма членами й працівниками Організації.

5. Ревізійна комісія.

5.1. Ревізійна комісія здійснює контроль за господарською діяльністю Організації. До роботи Ревізійної комісії можуть бути залучені кваліфіковані спеціалісти на умовах найму або договорів цивільно-правого характеру.

5.2. Ревізійна комісія Організації за дорученням Ради та Голови Організації перевіряє:

- дотримання об’єктами контролю їх повноважень при прийнятті рішень, укладенні та виконанні договорів, виконанні затверджених Радою програм;

- витрачання коштів та майна Організації, відповідності їх використання затвердженому кошторису та програмам Організації;

- ефективність використання майна Організації самою Організацією;

- відповідність кількісного складу персоналу об’єктів контролю їхнім завданням та функціям.

5.3. Засідання Ревізійної комісії скликаються Головою Ревізійної комісії по мірі необхідності, але не рідше одного разу на півроку.

5.4. Ревізійна комісія повноважна вирішувати питання, віднесені до її компетенції, за умови присутності на її засіданні більшості членів Ревізійної комісії.

5.5. Рішення Ревізійної комісії приймаються більшістю голосів членів Ревізійної комісії і оформляються протоколами, підписаними більшістю членів Ревізійної комісії.