Генетична експертиза не завжди допомагає при вирішенні питання щодо встановлення чи визнання батьківства.

Так, в судовій практиці був випадок коли суд відмовив у визнанні чоловіка батьком дитини незважаючи на те, що проведена в ході розгляду цивільної справи судова генетично-молекулярна експертиза вказала про вірогідність того, що чоловік дійсно є біологічним батьком дитини, і що це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, Тобто, за результатами даної експертизи вірогідність батьківства складає не менше 99,9999 %.

А все це сталось через неправильно обрану тактику ведення справи, неправильне застосування закону в часі.

Оскільки, відносини (зачаття дитини)  сталось 20 років тому – до вступу в силу нового Сімейного кодексу України. Тому, суд розглядав справу за правилами визначеними «старим законодавством» яке діяло на час події – Кодексом про шлюб та сім'ю (КпШС). За КпШС проведення експертизи та її результат не є основним доказом батьківства. Для підтвердження батьківства за КпШС слід спочатку підтвердити факти проживання однією сім’єю. Суд так і зазначив, що «висновок експерта не може бути взятий до уваги оскільки правовідносини щодо встановленні батьківства між сторонами спору повинні регулюватись нормами Кодексу про шлюб та сім’ю, який  був чинним на момент виникнення цих правовідносин і не передбачав такої підстави для встановлення батьківства».    

У свою чергу Позивач не надавав доказів, а свідки не підтвердили факту проживання та ведення спільного господарства з матір’ю дівчини до її народження, доказів спільного виховання та утримання дитини після її народження, як того вимагає КпШС.

Висновок: при вирішенні будь-якого питання слід вивчати усі можливі варіанти та обирати правильні тактику і стратегію ведення процесу… звертати увагу не тільки на наявність доказів, а й на їх «прийнятність»… і звісно слід звертати особливу увагу при виборі консультанта представника чи адвоката…