Протягом останніх діб
спостерігаються непоодинокі випадки прибуття до Автономної Республіки Крим
підрозділів Збройних сил Російської Федерації.
Ці дії чиняться з порушенням
міжнародних норм та угод.
В міжнародних правових актах закріплено принципи невтручання
у внутрішні справи держави зокрема:
· в
Статуті ООН;
· в
декларації про принципи міжнародного права 1970 року;
· в
декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держави;
· в
декларації про захист незалежності та суверенітету 1965 року;
· в
декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи
держави 1981 року;
· в
заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).
Провівши
більш детальний аналіз вказаних подій можна визначити наступні порушення.
1. Порушення принципу незастосування сили і погрози
силою.
Даний принцип закріплено Статутом ООН і Декларацією про принципи міжнародного права 1970 року, який містить заборону на окупацію території іншої держави, на
підбурювання щодо надання допомоги та участі у громадянській війні іншої
держави.
Обов’язок незастосування сили поширюється на всі
держави, а не тільки на держави-члени ООН.
2. Росією порушено норми угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту на території нашої країни.
Дана угода укладена між Україною і Росією в 1997 році.
В рамках цієї угоди Росія взяла на себе цілий ряд зобов’язань. Сьогодні ж
порушено положення статті 6, згідно з якою військові формування
Росії діють у місцях дислокації, поважають суверенітет України, дотримуються її
законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи.
Від-так, вихід російських військових за межі
дислокації є втручанням у внутрішні справи України.
З боку Росії порушено статті 8 і 15 зазначеної угоди, якими встановлюється необхідність узгодження з
компетентними органами України (Міністерством оборони) пересувань, пов’язаних із діяльністю
військових формувань поза межами місць дислокації Чорноморського флоту.
Але, на-жаль, цією угодою не встановлено, які правові
наслідки та відповідальність можуть настати в разі порушення її норм.
Встановлено порядок вирішення конфліктів між сторонами угоди шляхом створення
змішаної комісії та дипломатичним шляхом.
3. Росією порушено норми Меморандуму про
гарантії безпеки.
Даний Меморандум укладено у 1994 році між Україною, Росією, США і Великобританією в Будапешті.
Меморандум про гарантії безпеки підписали у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Усі
сторони взяли на себе зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність,
суверенітет та існуючі кордони України.
Меморандум у пункті 2 зазначає: «Російська Федерація,
Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати
Америки підтверджують їх зобов’язання утримуватися від погрози силою або її застосування проти
територіальної цілісності або політичної незалежності України, і ніяка їхня
зброя ніколи не використовуватимуться проти України…».
За умовами Меморандуму, у разі, якщо Україна стає
жертвою агресії, країни-підписанти зобов’язані вимагати негайних дій Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги
Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Росія порушила взяті на себе зобов’язання щодо цього
меморандуму. Однак залишається ще дві країни-гаранти: США і Великобританія, які
зобов’язані вжити негайних заходів.
Які
ж наслідки і санкції можуть бути застосовані до Росії?
Порушення міжнародних угод, норм і принципів
міжнародного права і факт агресії з боку Російської Федерації дають Україні
право призупинити виконання своїх зобов’язань за будь-якими двосторонніми угодами.
Наприклад, Україна може так само, як і Росія,
перестати виконувати власні зобов’язання за угодою про статус і умови перебування Чорноморського флоту.
З боку міжнародної спільноти за порушення норм і
принципів міжнародного права до держави-порушника можуть застосовуватися міжнародно-правові
санкції.
Зазвичай це санкції політичного та економічного
характеру.
Економічні санкції можуть бути, наприклад, такі: ембарго (заборона продавати майно і
технології на територію країни-порушника), бойкот (заборона купувати і ввозити
майно з території держави-порушника), заморожування банківських рахунків
країни-порушника, вилучення своїх внесків із банків країни-порушника.
Політичні санкції, які можуть застосовуватися: денонсація або анулювання угод із
державою-порушником, відмова визнавати дії країни-порушника через їхню
неправомірність.
Особи, винні у скоєні агресії, за нормами
міжнародного права несуть персональну кримінальну відповідальність.
|