Обмеження виїзду з України.

Економічна ситуація в України «бажає бути кращою». Добробут та доходи українців постійно падають. У багатьох виникла вкрай важка ситуація – виникли заборгованість за кредитами, заборгованість за комунальними платежами, несплата адміністративних штрафів, тощо. Така тенденція невпинно продовжується з кінця 2008 року – початку економічної кризи. Важливою, а іноді, і чи не єдиною, статтею доходів людини являється виїзд за кордон «на заробітки».

Але, чи у всіх випадках можна безперешкодно виїхати за межі України, чи не впливає наявність боргу на можливість виїзду?

Сотні, а то і тисячі, наших співгромадян  потрапили в ситуацію коли на самому перепускному пункті  їм відмовлено у перетині кордону. Мотивація прикордонників  проста – у Вас «ЗАБОРОНА ВИЇЗДУ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ!» 

Що ж робити, як бути, чому так?

Залишається одне – повертатись додому та з’ясовувати у чому ж причина.

Пропоную детальніше розібрати таку ситуацію та знайти виходи з неї.

 Кож­ному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересу­вання, вільний вибір місця проживання, а при досягненні шістнадцяти років пра­во на вільний самостійний виїзд за межі України та особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встанов­лених законом.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

-    якщо діють неврегульовані аліментні, до­говірні чи інші невиконані зобов'язання до ви­конання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом ви­падках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним догово­ром України;

-    якщо він ухиляється від виконання зобов'я­зань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань;

-    якщо щодо нього подано цивільний позов до суду — до закінчення провадження у справі.

 Відмова в оформленні паспор­та чи продовження терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення може бути оскаржена громадянином до суду за місцем його проживання. Але це зовсім інша ситуація і розглядати її тут ми не будемо.

Обмеження виїзду з України у спосіб, не передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (надалі ЦПК) неприпустиме.

Таке обмеження можливе щодо громадян, до яких подано цивільний позов до суду, до закінчення провадження у справі. При розгляді цивільних справ мають місце випадки, коли суди ототожнювали питання тимчасово­го обмеження боржників у праві виїзду за межі України із видами забезпечення позову, не беру­чи до уваги, що повноваження судів першої ін­станції при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК, у тому числі повноваженнями щодо вжиття захо­дів забезпечення позову. Така практика є неправильною оскільки забез­печення у ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття су­дом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України. Тому, суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної

 Вказане порушення масово виникло у зв'язку із листом Національного банку України від 3 листопада 2009 р. № 49-012/2687-20491 «Щодо обмеження виїзду за межі України боржників банків», в якому міс­тяться рекомендації комерційним банкам звер­татися до суду із відповідними заявами про за­безпечення позову. НБУ надав такі рекомендації комерційним банкам, незважаючи на те, що пере­важна кількість кредитних зобов'язань боржни­ків перед фінансовими установами забезпечуєть­ся заставою рухомого та нерухомого майна, що в більшості випадків є достатнім для задоволення вимог банку-заставодержателя у разі звернення про стягнення майна боржника.

 Юрисдикція судів щодо вирішення справ за ст. 377¹ ЦПК, що пов'язані з виконанням судових рішень

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за пра­вилами цивільного судочинства в порядку, пе­редбаченому ст. 377¹ ЦПК. Тобто, заборона виїзду застосовується до боржників щодо яких відкрито виконавче провадження, за будь-якими виконавчими документами, і органом ДВС здійснюється  їх примусове вико­нання.

Інші кодекси — Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України  та Кримінальний процесуальний кодекс України  — не містять норм щодо процесуального поряд­ку обмеження права боржника на виїзд за межі України.

Таким чином, ст. 377¹ ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії вико­нання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (по­садових осіб).

Якщо на підставі вироку судом було видано виконавчий лист про майнові стягнення, питан­ня обмеження права боржника за цим листом на виїзд з України вирішуються за ст. 377¹ ЦПК.

Висновок - вирішення судами питання про обме­ження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377¹ ЦПК, та за по­данням державного виконавця на підставі у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рі­шення іншого органу, що перебуває на виконан­ні.