До 1 листопада 2014 року усі державні та комунальні підприємства, установи і організації мають закрити рахунки в комерційних банках та перейти на обслуговування виключно в держбанки. Така вимога міститься в урядовому дорученні №10874/1/1-14.
Це не дуже до вподоби комерційним банкам, адже буде відтік клієнтів, в яких бюджетники змушені достроково закривати зарплатні проекти. Від них слід очікувати масове подання скарг до Антимонопольного комітету тому, що комерційні банки отримали статус уповноважених банків з виплати зарплати працівникам бюджетних установ за результатами відкритого конкурсу.
Такі спроби Уряду обмежити участь комерційних банків в обслуговуванні держпідприємств вже були раніше. Так, у грудні 2013 р. за змінами запропонованими Мінфіном пропонувалось внести зміни до Порядку конкурсного відбору банків для виплати зарплати бюджетникам. За цими змінами до участі у конкурсі мали допускатися лише банки, що належать державі не менш ніж на 75% та зі статутним капіталом не менше 10 млрд. грн.
Прецедент монополії держбанків уже існує. Так, у новому ЗУ «Про вищу освіту» є норма про розміщення коштів державних і комунальних вищих навчальних закладів на рахунках лише держбанків. Але інтрига в тому, що на невідповідність цієї норми Конституції зазначало Головне юруправління ВРУ. А початкова редакція цього Закону не містила обмежень кола банків, у яких можуть бути відкриті рахунки ВНЗ, лише держбанками.
Чинне законодавство України, зокрема, Конституція України яка є нормою прямої дії - гарантує рівність усіх суб’єктів права власності перед законом, та захист державою конкуренції у підприємницькій діяльності. Цей принцип захисту від недобросовісної конкуренції закріплено і в спеціальному законі «Про захист економічної конкуренції» який забороняє вчинення органами влади антиконкурентних дій і передбачає відповідальність за примус суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергового придбання товарів у певних продавців, надання окремим суб'єктам або групам суб’єктам пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Одночасно слід приймати до уваги і бажання клієнтів які мають мати право самостійно обирати обслуговуючий банк відповідно до власних потреб в фінансових послугах.
Та чи не є це спробою створення монополії держбанків? Адже в Україні мало банків державної форми власності. То може й слід подумати на тим, щоб до держбанків перевести не лише зарплатні проекти і рахунки бюджетників, але й кредити, видані комерційними банками таким клієнтам.