Хвиля народного волевиявлення у формі так званих референдумів прокотилася минулої неділі східною Україною. Такий спосіб висловлювати думку та погляди на актуальні питання сьогодення стали предметом обговорення в середовищі юристів. Чи були правові підстави для проведення  «народних референдумів», у коментарі фахівця з виборчих питань, юриста ТОГО «Інститут права» Сергія  Хороза.

Розділом ІІІ Основного Закону України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом.

Проаналізувавши характер проведених референдумів, що відбулися 11 травня на території Донецької та Луганської областей, можна зробити висновок, що таке волевиявлення є грубим порушенням конституційного ладу і правової системи України.

Проведені «референдуми» не мають нічого спільного з Конституцією, законами України або нормами міжнародного права та проведені із значними порушеннями. Безумовно, результати цих волевиявлень не матимуть жодних юридичних  наслідків.

Окрім того, організаторами проведення минулих заходів грубо порушені сформовані в Україні принципи виборчого права, а саме: принцип свободи, добровільності, таємності, безпосередності.

Юридична нікчемність подібних «референдумів» підтверджується, зокрема наступним:

-  порушенням статей 1, 2 Конституції України в частині незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України;

-  порушенням статті 73 Конституції України, згідно з якою виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України;

-  порушення статей 132, 133 Конституції в частині єдності та цілісності державної території України, існуючої системи адміністративно-територіального устрою України.

Важливо наголосити на те, що дії з проведення вказаних «референдумів» мають явні ознаки відразу декількох злочинів, передбачених розділом І Особливої частини Кримінального кодексу України, які несуть характер найбільш тяжких злочинів та за які передбачені найбільш суворіші покарання.

До них відносяться:

посягання на територіальну цілісність України (ст.110 Кримінального Кодексу) – покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічно.

Державна зрада (ст.111 Кримінального Кодексу України ) – позбавлення волі до 15 років.

Події навколо «референдумів» свідчать про наявність у діях їхніх організаторів ознак інших злочинів, зокрема перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань (ст.114-1 КК), групове порушення громадського порядку (293 КК), масові заворушення ( ст.294 КК), наруга над державними символами (ст.338 КК), захоплення державних або громадських будівель і споруд (ст.341 КК), опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу ( ст.342 КК), погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча (ст.346 КК), умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст.347 КК), посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст.348 КК), захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст.349 КК), інші злочини.

Небезпека ситуації полягає в тому, що зазначені вище злочини проти конституційного ладу, громадського порядку й авторитету органів державної влади, створюють сприятливі умови для стрімкого зростання злочинності проти власності, здоров’я та життя громадян на  території, охопленої псевдореферендумами.

Проаналізувавши вказані факти залишається сподіватися,  що світова спільнота дасть належну оцінку  діям осіб, які грубо порушили основний закон України. Також переконаний,  що ніяких правових наслідків це «волевиявлення» не буде мати в межах України, а бажання проводити такі експерименти не пошириться на інші регіони країни.