Питання: Чи може Кредитор передати право вимоги Кредитору 2 по рішенні суду про стягнення боргу із Позичальника за договором уступки права вимоги? Опис обставин: Позичальник уклав кредитний договір із Кредитором. Кредит не погашено. Кредитор звернувся до суду із позовом до Позичальника про стягнення коштів. Судом позов задоволено та ухвалено рішення про стягнення боргу. В подальшому, кредитор уклав договір про уступку права вимоги боргу позичальника за рішенням суду на користь іншої особи (надалі Кредитор 2). Відповідь: Договори про уступку права вимоги, укладених на стадії виконання судового рішення є недійсними, у зв’язку з їх невідповідністю вимогам закону. Така заміна стягувача на стадії виконавчого провадження може відбуватися лише на підставі та у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Там чітко врегульовано питання процесуального правонаступництва. Правова природа викладеного питання: За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Але Кредитор не може бути замінений якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові. Вона відбувається на підставі укладеного між ними правочину (договору). При цьому заміна кредитора саме у зобов’язанні допускається протягом усього часу існування зобов’язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов’язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов’язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії. Оскільки виконання рішення суду є невід’ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, процесуальним законом та Законом України «Про виконавче провадження». Законом України «Про виконавче провадження» регулюються умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Таким чином, у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов’язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому процесуальним законом. Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов’язанні, як і саме зобов’язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов’язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.