«Вимагаємо перерахунку валютних кредитів у гривнях на момент підписання договору», «Ганьба свавіллю банків!», «Банкіри, поверніть вкрадене!» – з плакатами із такими написами прийшли на пікет тернополяни сьогодні, 30 червня.

Місце для протестної акції обрали не випадково – у колишньому готелі «Україна» розташована приймальня нардепа Олексія Кайди.

Саме від нього як депутата, обраного на окрузі у Тернополі, люди вимагали впливу на ситуацію та сприяння у просуванні своїх ініціатив. Тим паче, він – перший заступник комітету ВР з питань фінансової та банківської діяльності та вже брав участь у просуванні законопроекту про мораторій на стягнення майна з валютних позичальників.

Власне, у пікеті брали участь найактивніші члени руху кредитних позичальників. Адже сьогодні ввечері, о 23 годині, 50 тернополян вирушать автобусом на «Кредитний майдан» у столицю, бо там 1 липня мають розглянути законопроект “Про реструктуризацію валютних кредитів”. Наразі ж Верховна Рада, нагадаємо, ухвалила лише Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Усе залежить від подальших ініціатив законотворців і дій банківського лобі у парламенті. Звісно, люди хочуть, щоб нардепи стали на їхній бік.

Після розгортання плакатів перед будівлею «України», пікетувальники піднялися до приймальні нардепа Олексія Кайди. Адже мали намір відразу передати своє звернення політикам.

До речі, тернополяни 1 липня приєднаються до таких же обурених кредитних позичальників, які з’їдуться зі всіх областей України у столицю. Вони всі разом будуть підтримувати прийняття Верховною радою законопроекту про переведення валютних кредитів у гривневі.

Подаємо повний текст звернення, яке спрямували нардепові Олексію Кайді:

«Шановний Олексію Петровичу!

Тернопільська обласна громадська організація «Інститут права» (надалі ТОГО «Інститут права») заснована громадянами України, жителями Тернопільщини. До складу засновників входить група кваліфікованих адвокатів та юристів. Основною метою ТОГО «Інститут права» є сприяння розбудові правової держави і становленню громадського суспільства на засадах принципу верховенства права. За напрямком діяльності ТОГО «Інститут права» є правозахисною.

Нині у суспільстві виникла гостра проблема повернення позичальниками кредитних коштів (особливо валютних кредитів), що створює неабияку напругу. Ця проблема виникла не сьогодні і передувала їй світова фінансова криза.

В основі проблеми лежить той факт, що кредити банки видавали по 5,05 грн за долар. Зараз позичальнику слід повертати кредит, виходячи з розрахунку приблизно 12 грн за долар. При отриманні кредиту позичальник виходив з логічного розрахунку своїх фінансових можливостей (заробіток), стабільності економіки та валюти, належної “матеріальної страховки” (застави та її вартості). Але в силу незалежних від волі сторін (позичальника і кредитора) фінансова криза внесла свої “корективи” у ці суспільні відносини, зокрема:

- гривня “похитнулась” і курс різко “впав”;

- економіка зупинилася і прибуток позичальника (заробіток) знизився;

- вартість застави зменшилася в рази.

Звідси – і негативні наслідки для позичальників:

- в гривневій масі підлягає повернення кредиту в більш ніж подвійному розмірі, а отримує позичальник прибуток (заробіток) не в іноземній валюті, а в національній;

- внаслідок зупинки економіки прибуток (заробіток) знизився в рази, що унеможливило повернення кредиту вчасно та спричинило нарахування відповідних штрафних санкцій;

- з метою забезпечення повернення кредиту як гарантію надавали заставу, але внаслідок вказаних вище обставин і вона втратила свою вартість. Таким чином, продати заставу та виручені кошти спрямувати на погашення кредиту позичальник не може – отримана сума не перекриває заборгованості. Слід особливо зауважити, що банки видавали кредити на суму орієнтовно 60% від суми застави. Отже, позичальник покладав надію на цю “матеріальну страховку”, а банк був цілковито впевнений про повернення своїх коштів.

Відповідно до цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, договірних відносин, сторони у договорі мають бути рівними. Цей принцип має бути збережений і у кредитно-договірних відносинах, тобто ризики мають бути поділені між банком і позичальником.

Виходячи з наведеного аналізу, принцип рівності сторін договору в кредитних відносинах не збережений. Позичальник опинився в надскрутній ситуації – усі ризики поклали лише на нього. Це – не справедливо. Адже обидві сторони не знали і не могли знати про настання таких обставин. Більш того, жодна зі сторін не могла вплинути на ситуацію при всій своїй обачності, обережності та передбачливості.

Висновок може бути один – терміново потрібне врегулювання кредитних відносин на законодавчому рівні і зрівняння сторін у своїх ризиках.

З метою пошуку відповідей на ці запитання, пошуку компромісів, пошуку шляху виходу з цієї ситуації ТОГО “Інститут права” 13.06.2014 року провела громадське слухання, участь в якому взяли позичальники, юристи, економісти, банкіри, представники преси.

За наслідками обговорення порушених питань ТОГО “Інститут права” сформувала пропозиції щодо внесення в нормативну базу відповідних змін, які полягають у такому:

-          негайно ввести мораторій на відчуження заставного майна за споживчими кредитами до повної стабілізації економічної ситуації (до 2016 р.);

-          ввести окремий мораторій на виконання вже прийнятих судових рішень щодо звернення стягнення на заставне майно та примусове виселення громадян з їх єдиного житла, котре є предметом іпотеки;

-          обмежити відповідальність за забезпеченими кредитами фізичних осіб вартістю предмета застави;

-          провести повне списання всіх штрафних санкцій, нарахованих за споживчими кредитами, оскільки це призводить до забороненого ст. 13 ЦК України зловживання правом з боку фінансових установ при реалізації останніми своїх прав на звернення до суду;

-          запровадити законодавче регулювання реструктуризації іпотечних кредитів, наданих в іноземній валюті, шляхом переведення суми заборгованості у гривню за курсом на дату отримання кредиту зі збереженням фіксованої процентної ставки за користування кредитом на рівні не вище, ніж зазначено у договорі споживчого кредиту;

-          врегулювати на законодавчому рівні відступлення прав вимог за договорами споживчого кредиту, заборонити відступлення права вимоги іншим фінансовим установам без попередньої  пропозиції  погашення заборгованості позичальником за фактичною ціною відступлення права вимоги;

-          визнати незаконним уже відступлене право вимоги та заборонити подальше відступлення прав вимоги за кредитами факторинговим та фінансовим компаніям, у яких відсутня генеральна ліцензія Національного банку України на операції з іноземною валютою та притягнути винних осіб до відповідальності у відповідності до закону за порушення ними валютного законодавства України;

-          виключити можливість звернення стягнення на іпотечне житло на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий позасудовий спосіб звернення стягнення є предметом поширених зловживань з боку кредиторів та прямо суперечить ст. 47 Конституції України, за якою ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду та міжнародним практикам;

-          виключити норми пп. «д» пп. 164.2.17 Податкового кодексу України стосовно оподаткування прощеного боргу;

-          ліквідувати Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, як джерело корупції у судовій системі та некомпетентний ручний корупційний орган, що був створений попередньою владою для задоволення власних злочинних інтересів, та повернути функції повноцінної касаційної інстанції Верховному суду України;

-          з метою гарантованого державою захисту споживача, як більш слабшого суб’єкта економічних відносин (Закон України «Про захист прав споживачів», Рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011р. у справі 15-рп/2011), доручити Верховному суду України негайно провести узагальнення судової практики розгляду справ про кредитні правовідносини та захист прав споживачів, у якому вивести такі справи в окрему особливу категорію, узагальнити судову практику з урахуванням існуючої неоднакової практики правозастосування при розгляді даного виду справ та передбачити додаткову жорстку адміністративну та кримінальну відповідальність для суддів за порушення ними норм матеріального та процесуального права при розгляді справ даної особливої категорії;

-          запровадити інститут банкрутства фізичних осіб з можливістю пожиттєвої оренди житлових приміщень, що виступають забезпеченням за кредитом;

-          визначити органи державного регулювання та нагляду, які несли б відповідальність за контроль  у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг.

Варто зазначити, що одним із способів вирішення проблем іпотечних кредитів є законопроект народного депутата України Фурсіна І.Г. щодо внесення змін до Закону України «Про іпотеку» (надалі Закон). Цей законопроект передбачає зокрема, доповнення до Закону ст. 24-1 «Викуп предмета іпотеки», за якою спеціальна державна установа зобов’язана викупити предмет іпотеки, за згодою іпотекодержателя, якщо такий предмет іпотеки підпадає під дію статті 1 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.

Підставою для прийняття рішення про викуп предмету іпотеки є заява іпотекодержателя. Спеціальна державна установа в термін, що не перевищує 30 календарних днів з моменту отримання відповідної заяви, приймає рішення про визначення розміру компенсаційної виплати іпотекодержателю.

Права за іпотечним договором Спеціальна державна установа набуває після повної компенсаційної виплати іпотекодержателю.

Компенсаційна виплата іпотекодержателю обчислюється, як ринкова вартість предмету іпотеки за вирахуванням платежів, що були здійснені іпотекодавцем на користь банку під час дії договору іпотеки.

Для визначення ринкової вартості житлового приміщення Спеціальна державна установа замовляє оцінку вартості предмету іпотеки, що викуповується, незалежному оцінювачу, який діє на підставі і відповідно до законодавства України про оціночну діяльність.

З моменту реєстрації переходу права власності до Спеціальної державної установи, відносини з колишнім іпотекодавцем регулює Закон України “Про житловий фонд соціального призначення”, а сам предмет іпотеки вважають соціальним житлом, першочерговим правом на проживання у якому має іпотекодавець. За колишнім іпотекодавцем залишається пріоритетне право викупу житлового приміщення (зворотний викуп) за ціною не нижче тієї, компенсаційної виплати, що була сплачена Спеціально уповноваженим органом державної влади на користь іпотекодержателя”.

II. Частину 5 статті 3 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 19-20, ст. 159) викласти у такій редакції:

“5. Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню та заставі. Соціальне житло може бути викуплене наймачем, за умови якщо воно надійшло до фонду соціального призначення на підставах визначених статтею 24-1 Закону України “Про іпотеку” і тільки у випадках коли такий наймач є колишнім іпотекодержателем”.

На підставі викладеного, з метою врегулювання кредитних відносин  ТОГО «Інститут права» просить при підготовці відповідних законопроектів врахувати пропозиції вказані у цьому зверненні.

З повагою та щирим сподіванням на плідну співпрацю – голова ТОГО «Інститут права» Іван Парубій (097-437-67-59)».